Logo

Айдар батальон
м. Київ, Харківське шосе, 156 [email protected]
+38 (044) 33-88-421, +38 (063) 678-44-86, +38 (067) 537-76-44

list

ЛИСТ БІЙЦЯ БАТАЛЬЙОНУ «АЙДАР» ДО КОХАНОЇ

161 Просмотра(ов) / 26.12.2014

Вперше за довгий час взяв до рук ручку не для того, щоб зробити мітки на карті а для того, що б написати листа. Листа тобі. Просто захотілося, щоб про мене залишилась хоч якась пам‘ять. Я знаю ти не будеш берегти смски в телефоні, і фото на сторінках соцмереж швидко змінюються на інші. А так лист. Ти закинеш його кудись поміж інших важливих паперів, забудеш про нього. Він пожовкне, струхліє, літери у деяких словах зітруться. Та колись, передивляючись увесь цей старий та непотрібний мотлох ти раптом наштовхнешся на мій лист. І можливо я вже буду далеко від тебе, і можливо в тебе буде інша родина, діти, онуки. Та маю надію, що розгортаючи тремтячими руками той підписаний серед поля нашвидкоруч конверт, ти згадаєш. Згадаєш мене, яким я зараз є – молодим, сильним, сповненим любові до своєї землі і з єдиною метою – принести спокій у твій сон. Я не знаю чи зможу повернуся до тебе, у твої ніжні обійми, чи ще хоч раз загляну у твої блакитні очі, проведу своєю мазолистою рукою по твоєму золотавому волоссю і можливо я й не хочу знати. Я хочу жити, забути увесь цей жах, просто прокинутися від цього страшного та болючого сну. Так я хочу жити… вдивляюся вдалечінь, і слів немає. А як жити? Бути сірим безголосим рабом, дивитися, як ти щодня рахуєш кожну копієчку, сірієш, в‘янеш, більше часу проводячи на роботі аніж вдома з родиною. Дивитися на дітей, що ростуть у школах, групах подовженного дня та з дідусями та бабусями. Розуміти, що після рабського робочого дня у мене не вистачить сил на те, щоб приголубити тебе, поцілувати доньку, обійняти сина.
Ні, не такого життя я хочу. І хай я не повернуся, хай мене накриють жовто-блакитним прапором, і не я буду з тобою поруч да кінця твого життя – я буду знати, я зробив все, все, що було у моїх силах для тебе, для твоїх майбутніх дітей, для всієї України.
Я не прощаюся з тобою, просто хочу, що б ті пам‘ятала про мене, про таких як я, про те, що ми робимо. Можливо ти запитаєш чому саме я. Якщо не я то хто? Кожен тут з саме таким гаслом. Це наш вогник у холодному степі.
Кохана, знай, я охороняю твій сон. Тут, на кордоні. Дивлячись з української землі на вогні такої ж української землі. З вірою у єдину державу.
Твій доброволець

Татарін — приїхав з Криму, доброволець.

Поділитися з іншими: